Євроінтеграція

У нових історичних умовах розширення Європейського Союзу слід розглядати, з одного боку, як поширення простору стабільності, безпеки і добробуту, а з другого – як реальний шлях природного повернення країн ЦСЄ до нової європейської єдності країн та народів. Курс на європейську інтеграцію є природним наслідком здобуття Україною незалежності. Його витоки – в історії нашого народу й усвідомленні права жити в демократичній, економічно розвинутій, соціально орієнтованій країні.

1Зростаюча швидкість і масштаби євроінтеграційних процесів на початку ХХІ століття не можуть не вражати. Адже уперше в новітній історії Європи без військового протистояння і воєн, мирним шляхом, кардинально змінюється геополітична карта континенту, окреслюються контури його майбутнього.

Зовнішні параметри геополітичних змін визначаються приєднанням країн Центрально-Східної Європи до НАТО та ЄС, що виступають ядром євро об’єднавчих процесів. Його мета – створення шляхом масштабних внутрішніх перетворень умов для входження до спільноти європейських розвинутих країн. Сьогодні цей курс є домінантою внутрішньої та зовнішньої державної політики.

Європейська інтеграція – це багатогранний, складний процес, супроводжується розвитком соціальних політик у практично всіх сферах суспільного життя країн, має добровільний та поступовий характер і базується на загальних та функціональних принципах права. В історичній та політико-інституційній площині європейська інтеграція постає як процес поступового «функціонального» делегування національних повноважень на рівень Європейських спільнот.

Ця модель характеризується поєднанням елементів наддержавної інтеграції та міжурядової співпраці. Європейська інтеграція – це дійсно складний процес об’єднання країн на рівень Європейських спільнот, який характеризується постійним розвитком та удосконаленням економічної, політичної та соціальної сфер країн.

Якщо безпосередньо розглядати процес європейської інтеграції для України, то необхідно з цього приводу зазначити, що для України європейська інтеграція – це модернізація економіки та залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій; підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробника; можливість виходу на єдиний внутрішній ринок Євросоюзу; модернізація правового поля української держави; демократизація політичної та інституціональної систем; наближення соціальних умов України до європейських стандартів; активізація культурного і людського взаємообміну; інтеграція України в систему глобальних відносин; зміцнення національної безпеки України. В свою чергу неможливо уникнути й негативних факторів, а саме: неспроможність нести фінансовий тягар внесків до ЄС; зростання конкуренції з боку товаровиробників країн-членів ЄС. Державна політика інтеграції України до Європейського Союзу та формування нової політики ЄС щодо України відповідають життєво важливим інтересам Українського народу.

Європейська інтеграція є визначальним чинником як міжнародної діяльності України, так і її внутрішньої політики на тривалу перспективу, зміцнює безпеку та позитивно впливає на відносини України з усіма державами світу, насамперед – сусідніми. Неухильна реалізація курсу на інтеграцію до Європейського Союзу забезпечує гарантії верховенства права, плюралістичної демократії, дотримання прав людини, розвиток в Україні громадянського суспільства, побудову соціально орієнтованої ринкової економіки. Отже, ми бачимо, що для України європейська інтеграція – це наближення до європейських стандартів, удосконалення демократизації суспільства, вихід на світовий ринок, а також удосконалення правового поля української держави.

Безпосередньо торкаючись питання входження України в європейський простір, слід зазначити, що такий стратегічний напрям розвитку України, був обраний ще з моменту проголошення незалежності України. Вже у Постанові Верховної Ради УРСР від 25 грудня 1990 р. «Про реалізацію Декларації про державний суверенітет України у сфері зовнішніх відносин» Уряду було доручено «спрямувати зусилля на забезпечення безпосередньої участі Української РСР у загальноєвропейському процесі та європейської структур» А у 1993 р. Верховна Рада України прийняла Постанову «Про основні напрями зовнішньої політики України», в якій визначилася перспективна мета зовнішньої політики нашої держави – членство в європейських співтовариствах.


Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s